Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1169687 (178 за 24 години)

Огляд гри «South Park: The Fractured But Whole» (2017)

| 14 коментарів

South Park: The Fractured But Whole

Розчарування і роздратування – цими двома словами можна вичерпно підсумувати враження від «South Park: The Fractured But Whole», другої рольової гри, створеної за мотивами мультсеріалу «Південний Парк». Не раджу витрачати на неї свій час, а тим більше гроші, якщо чекаєте чогось хоча б на рівні «South Park: The Stick of Truth» (попередньої гри). Але розберімося ж з усім по-порядку.

Увага! В Україні доступна тільки російська версія — вже з огляду на одне це її не варто купувати.

(подальший текст розкриває деякі сюжетні подробиці обох ігор цієї серії)

South Park: The Fractured But Whole (2017)

Трісле терпіння

«The Fractured But Whole» означає «тріслий, але цілий». Це алюзія на одну з головних тем гри – протистояння між двома угрупуваннями супергероїв, які раніше були однією командою. А ще це гра словами, оскільки «But Whole» англійською мовою вимовляють так само, як «butthole», тобто, задній прохід. Розумієте? Тріслий задній прохід.

Туалетний гумор такого штибу – візитна картка серіалу, а отже й гри. Негаразди починаються тоді, коли такі жарти вставляти скрізь де тільки не треба, без жодної уваги до контексту і доречності. Саме це є головною проблемою гри – неправильно розставлені пріоритети, коли заради якогось дрібного гумористичного моменту ламають характери персонажів і позбавляють сюжет останніх решток сенсу.

Найбільш разюче зайвим виглядає те, що гра змушує головного героя витворяти зі своїм заднім проходом. В попередній грі ми безперестанку перділи – то просто так, то на когось іншого, то на неживі об’єкти. Це була частина ігроладу, наприклад, можна було швидко «відключити» групу ворогів, якщо запустити «газову бомбу» на відкрите полум’я коло них, що спричиняло потужний вибух. Такі дії мали сенс, зокрема і використання анального зонду для телепортації в недоступні частини місцевості. Адже герой не з власної волі «встановив» собі цей пристрій – це був наслідок ґвалтовного експерименту, здійсненого інопланетянами.

South Park: The Fractured But Whole (2017)

В новій грі все з точністю до навпаки. Давайте перерахуємо:

  • Дає залізти собі на спину.
  • Сідає на обличчя і пердить.
  • Вставляє шланг собі в зад.
  • Вставляє в зад музичну трубу.
  • Запихає в те ж місце живого хом’яка.

На кого це схоже – на протагоніста з «The Stick of Truth», чи на пана Раба? Хоча, ні, навіть він би не схвалив таке, адже йдеться про школяра з четвертого класу. Я ще пам’ятаю серію, де він пояснював дітям, що не слід брати з нього приклад.

Перелічені дії головний герой виконує цілком з власної волі, навіть без якихось тяжких обставин, які б до цього спонукали. Наголошую: примусу не було, єдина причина – штучний сюжет. Стівен Кінґ одного разу висловив таку письменницьку пораду: «Не давайте сюжету зруйнувати персонажів». Це значить, що, під час побудови історії, персонажі в своїх діях мають керуватися власним розсудом, а не тим, що для них приготував сценарист. Інакше кажучи, замість того, щоб підганяти персонажів під сюжет, треба підганяти сюжет під персонажів. Шкода, але сценаристи «The Fractured But Whole» про такий підхід не чули – це і відрізняє їх від професіоналів.

Але одними анальними жартами не обійшлося – практично весь сюжет абсолютно штучний. Чого вартує тільки один той момент, коли головному герою доводиться вбити когось зі своїх батьків, аби продовжити шлях. Пізніше цей хід «повертають взад» подорожами в часі, через що він здається ще безглуздішим.

South Park: The Fractured But Whole (2017)

Світло в кінці прямої кишки

Було б нещиро з мого боку говорити про все погане, не згадавши жодним словом про хороше. А воно є і досить багато, просто не достатньо, аби виправдати витрачений на гру час.

Перш за все впадає у вічі повністю перебудована бойова система. Тепер вона складніша і потребує по-справжньому тактичного мислення. Полем бою стала сітка, якою можна пересуватися і керувати аж чотирма персонажами, що набагато цікавіше. Не позбавлена нова система і недоліків, але, не вдаючись у подробиці, можна сказати, що загалом вона суттєво вдосконалена, порівняно з оригіналом. Ще один аспект, який тут кращий, це музичний супровід. Я б не сказав, що кожна композиція в «The Fractured But Whole» є витвором мистецтва, але (і чого не скажеш про попередню гру) деякі з них мені по-справжньому запам’яталися, а саме – музика бою з «Родзинками», а на другому місці – музика бою з роботом Професора Хаоса.

Хоч я сварив сценаристів за недолугий гумор і недбалий сюжет, це не значить, що в грі немає жодного дотепного жарту чи цікавого повороту історії. Чимало з дрібних, так би мовити, епізодичних жартів цілком гідні. Є й один великий жарт, пов’язаний з супергеройською передісторією, яку Картман вигадав для головного героя. Основна причина того, що мені цей жарт припав до смаку, полягає в його багатогранності. Він пов’язаний одразу з кількома вже встановленими елементами історії.

По-перше, зі сценою з попередньої гри, де наш герой був безповоротно травмований близькістю своїх батьків, яку йому довелося спостерігати на власні очі під час битви з гномами-трусокрадами. По-друге, жарт вписується в особливість персонажа Картмана, в якого немає батька, через що деякі очевидні речі (а саме – принцип розмноження людей) йому здаються страшними. Це все одно тупо з точки зору здорового глузду, зате вписується в контекст серіалу і гри.

South Park: The Fractured But Whole (2017)

Висновок коронера

У «The Fractured But Whole» намішано вкрай багато всього. Наслідком такої безконтрольної кулінарії стала неїстивна в’язка субстанція коричневої барви з твердими шматками. Залишається тільки повторити те, що вже було сказано на початку: не вартує грошей і часу. Я не можу рекомендувати дану гру нікому, за винятком маніякальних фанатів «Південного Парку», які здатні опустити свої очікування і сподівання на неприродно низький рівень. Ubisoft San Francisco – це вам не Obsidian Entertainment.

Автор: Virake

Письменник, перекладач, поціновувач комп'ютерних ігор і завсідник поважних дискусій. На Гуртом викладаю переважно оголошення від UaLT, команди локалізаторів, яку представляю. Зрідка пишу політичні коментарі, аналітику та рецензії.

14 коментарів

  1. якщо ви вдягаєтеся в рясу і молитеся на гімнаста, я вас за це не засуджуватиму… але такі сповіді не слід робити привселюдно.

  2. Підтримую нагнітання автора і від себе зазначу, що у обсідіанів вийшло зробити з каки канхветку, а в юбіків не дуже. Коли граєш у “Патик істини”, то враження, наче ти у серії Сауз парку, а от у випадку з “Роздробленоцілим” – враження, ніби сходив до туалету. Правда, фейл був очевидним ще тоді, коли цю серію з трупа THQ хапнули собі юбіки.

  3. Біжи скоріше в майнкрафт грати, або пазли там складати, гумор це не твое.

  4. А головною родзинкою є те, що в Україні ця гра продається лише з російською мовою. Англійську версію ви тут купити не зможете, для Юбісофтів, у яких в Україні дві студії, ми — це частина Росії.

    • То ти хочеш сказати, що тре качати піратку?

      • можна взагалі нічого не робити. навіть не погравши в цю гру, ви нічого не втратите.

        • Поставлю питання руба: якщо Steam дає “only russian language”, як чинити? Піратити чи ні?

          • простої відповіді немає.

            якщо це політика тільки всередині Steam, тоді слід просто купити в іншому магазині, де нема таких обмежень. якщо ж це політика на рівень вище (видавець або розробник) і купити оригінальну версію неможливо ніде, тоді звичайно ж, не треба давати гроші негідникам.

            щодо піратства: це рішення має робити кожен сам для себе. якби я побачив, що який-небудь розробник або видавець веде антиукраїнську політику, то не став би їхню гру навіть піратити — мені просто було б бридко торкатися до того, що вони створили. рекомендую саме такий підхід — позбавляти їх не тільки наших грошей, але й нашого часу, який можна витрати на інші ігри.

  5. Та нормальна гра. Тим більш зараз взагалі немає у що пограти. І не буде до 2018-го.

  6. Крута гра, а докопались до неї якісь діти які напевно почули слово fuck у трейлері. Гра вартує своєї покупки на всі 100.

    • я пройшов гру від початку і до кінця, що цілком очевидно зі змісту статті.

      • Я десь читав на якомусь сайті про саморозвиток таку пораду: якщо тобі фільм (чи книга) не подобається, то не обов’язково “добивати” їх до кінця. Тіпа, все одно вкінці будеш розчарований. Що скажеш на це?

        • так буває, але далеко не завжди. на моєму досвіді було безліч випадків, коли твір, який мені спочатку не подобався, згодом завойовував цікавість. крім того, як я зазначив у статті, в цій грі є багато хороших моментів. щоразу, як я вже майже кидав гру, то натрапляв на щось таке, що змушувало йти далі. на жаль, поганого виявилося більше.

          крім того, коли йдеться про таку популярну гру, ділитися своїми враженнями — це те, що варто робити кожному гравцеві, аби потенційні покупці мали на що спертися у своєму виборі. інакше перед ними будуть тільки рекламні матеріяли, де про гру не скажуть правди.

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.